No title

*   *    *  

Згадайте нас, коли у небі зблиснуть зорі

Пронзивши вічність й темряву ночі,

Ми українські озираємо простори

Й гірка сльоза спливає по щоці.

Нам зверху видно все і навіть трохи більше,

Лежить в руїнах наша вся земля.

Іде війна, вночі смертями вітер свище

І канонади звук відлунює здаля.

Ми бачимо з небес – розстрілюються села,

В руїнах призамовкли спалені міста.

Була колись оця земля завжди весела

І шелестіли в тишу золоті жита.

Це не зірки, а очі зраджених солдатів,

Які вознеслися у вічний той політ,

“Засійте мир, геть з України окупантів” –

Зсилають нам, живим, з небес свій заповіт.

10.11.2018