JavaScript has been turned off in the browser. Please turn it on. How can I do this?.

Search by tags

Maximum 300 characters
Allowed limit is exceeded by
Comments blocked
Why?
Your comment was not sent. Only VIP users may comment on photos.
Activate VIP status
Роман Лесюк, 55
From Ivano-Frankivsk. Last active long ago

Набол1ле

Ось уже 13 р1к живу в ц1й п1вденн1й , благословенн1й сонцем 1 морем кра1н1. Всякого довелось наковтатися. та протягом 12 рок1в це була Моя Батьк1вщина, також мо1х двох д1ток. Тр1шки  1нший ментал1тет. культура  лишень добавляли м1сцевому народу: добродушн1ш1, пов1льн1ш1. весел1ш1. завжди уникаюч1 стресу португальц1 н1би неандертальц1 у в1дношенн1 до нашого брата мен1, зокрема, були симпатичн1ш1, часом 1 за мене самого, тож я гордився маючи таку хорошу другу, а може 1 головну кра1ну проживання...Н1хто мене не рахував за на1вного, добродушного лоха, та 1 сам я був про себе вищо1 думки: читав газети на португальськ1й, дивився телепрограми, хоча не досконало, але розум1в суть всього  прот1каючого  в довкол1шньому св1т1. В кращ1 часи отримав кредит на 1потечну виплату квартири то думалось , що життя т1льки розпочинаеться, хоча б його приемн1ша,ц1кав1ша фаза.   Та не пройшла незам1ченою криза, став безроб1тним, розлученим з поломаною рукою п1сля автомоб1льного з1ткнення, розпочав навчання, як виживати з двома д1тьми не зум1вшими  ще знайти себе, здобути осв1ту, заробляти кусень хл1ба 1 все це прот1кало так стр1мко , аж у голов1 затьмарювалось в1д перем1ни якост1 життя...Але останн1й р1к вн1с у розм1рене безроб1тне, злиденне, розн1жене теплим кл1матом буття нову мигдалинку, з м1сцевим н1 на що не под1бним привкусом  1 сталося це одразу п1сля отримання такого бажаного  другого- португальського громадянства.

      У мо1х тата 1 матус1 юв1лей- золоте вес1лля,  не бувши 12 рок1в в гостях у батьк1в о ц1й пор1 зокрема, вир1шив по1хати на автомоб1л1, тож розпочав пошук по 1нтернету 1 не т1льки... Ск1льки р1зних вар1ант1в розглянув та все якось не складалось 1 ось здаеться п1дфортунило.  М1й тезко шукав для себе п1дходящий седан 1 попросив допомоги, по1хати на дек1лька стенд1в на котрих приглянулась йому  авт1вка.  Ось там з одним 1з продавц1в мен1 й судилося домовитися про авто  свое1 мр11 :  пежо- партнер 2005 року випуску ( 1 на випадок розтаможки те що потр1бно , 1 продати таку на Укра1н1 багато шанс1в, 1 платити комусь за по1здку  на батьк1вщину вже в1дпадае потреба), хоча  машина потребуе фарбування, але ж 1 ц1на в зв*зку з цим приемлима.Та на жаль авто ще не виставлено на продажу стендом, потр1бно його доставити , але в любий день,  нав1ть в годину любу можна зд1йснити приемну, бажану покупку.  Обговоривши головн1 детал1 , ударили по руках , обм1нялись номерами телефон1в та роз1йшлися , як накращ1 друз1, адже мр11 майже судилося збутися..Наступного дня тезка подзвонив, що власник, а звати  Раул,  Пов1домив, що авто вже на стенд1 1 можна його забирати...  Я передзвонив, уточнив годину зустр1ч1, позичив у друз1в половину вартост1. котро1 мен1 не вистачало 1 наступного дня у супровод1 1ншого дружбана- Степана, його тойотою по1хали за "щастям".

     -Прив1т, Раул!  -Здоров , Роман! То де ж моя ласт1вка?  -Та вона у Л1сабон1,тож коли будеш купляти, то заплати аванс, щоб я 11 перегнав з ц1лковитою впевнен1стю про твое бажання  купляти.  -О н1 Раул, так справи не п1дуть. ти ж пов1домив ,що пежо уже на м1сц1 ,т1льки тому я тепер тут з тобою розмовляю. А ти мене , просто розводиш? Тод1 прощай,друже в так1 забавки мен1 грати не до снаги.  ! я було вже нац1лився до виходу , та слова Степана так ворожо мене п1дкупили:- Рома, коли я купляв свою першу машину, то дав в переддень покупки 500 еврик1в авансу, щоб оформити покупку, та 1 багато 1нших друз1в  роблять так1 аванси, щоб п1дтвердити нам1р...  - Та знаю, Стьопа, сам також платив сотню за свое череп*я, але ж тепер я н1би кота в м1шку купуватиму???

    -Я продаю авт1вки вже 25 рок1в на цьому м1сц1 1 н1хто, н1коли не мав до мене претенз1й, завжди мо1 кл1енти задоволен1 1 залишаються друзями до к1нця життя(ате ф1нь де в1да!)  Це прозвучало так щиро, що я повернувся в1дчуваючи сором за свою нев1ру в чесн1сть "Людини".

  - Все оформимо як сл1д, випишу декларац1ю про предоплату, та щоб небуло незручностей ось 1ще тоб1 вольцваген -гольф 92 року, дизельний , катайся два дн1 допоки не забереш п1сля завтра пежо.

     Я отримав декларац1ю написану в1д руки про нашу оборудку до не1 ключ1 1 документи в1д двом1сного гольфа, а натом1сть залишив досить серйозний, як на скруту аванс  не бачачи в оч1 ан1 пежо. ан1 документ1в на нього...Стиснувши плечима попрощався з Раулем та по1хали з Степаном додому. Одразу ж зав1вши гольфа розчарувався в його над1йност1: тяжкий на запуск, клапани вистукують степ, димище позаду, та ще в1дчуття,  що розвалюеться корпус, хоча з виду збережений, в1рн1ше пофарбований...  До1хав 20 к1лометр1в без пригод , але б1льше кататися  не став, щоб бува що не розсипалось . Через два дн1, як домовлялись телефоную Раулев1 та в1н пов1домляе що виникла проблема 1з якимсь там документом. тож треба п1дождати ще день-два, хоча це зривало план потрапити на юв1лей батьк1в, але давало шанс при1хати вчасно "з корабля на бал". Але через два дн1  продавець вже взагал1 не в1дпов1дав на дзв1нки тож перше що прийшло до голови пробити на законн1сть гольфа. Пох1д в м1л1ц1ю не п1дтвердив страх- машина без крим1налу. можна експлуатувати. б1льш того  на дзв1нок чергового  Раул в1дпов1в ображено, що в1н готовий завтра доставити машину за адресою майбутнього господаря-Романа...  Черговий, т1льки здивовано глянув на мене: -чому така нетерпляч1сть, аж у фарбу вв1в сво1м пдивованим поглядом... Та сл1дуючого дня  чомусь знову стало потр1бно виготовляти якусь справку 1 продажа переносилась на завтра.  Я вже не витерп1в 1 по1хав на стенд, щоб цим "завтракам " поставити край  та раз поприраз наштовхувався на таку масну в1дговорку, що р1шав ще день почекати... Але вже через 10 дн1в Раул  перестав  знову в1дпов1дати на дзв1нки, не появлявся також на стенд1, а його прац1вник  не мав жодно1 думки де його хазя1н... Це можливо б продовжувалося в1чно, але подзвонивши 1з телефона сина я пов1домив  Рауля про бажання подати заяву в пол1ц1ю про шахрайство. Раудь запевняв що неварто цього робити, але мен1 не йшов н1який 1нший вар1ант вир1шення проблеми, яка досягла свого, як я думав епогею.Через годину я з сином уже давали дан1 про под11, як1 не привели до н1чого доброго...Пролунав дзв1нок 1 черговий покликав  сержанта, котрий нас опитував до апарату. Ми 1 не здивувалися, коли пролунав знайомий голос,котрий знову переконливо запевняв служивого, що  хоче якнайскор1ше задов1льнити потреби вс1ж скривджених 1 таких що ще 1 не скривджен1, але так чи 1накше мр1ють про щастя. А натом1сть просив не подавати скаргу, а завтра...   Та ми з сином нав1др1з в1дмовилися чекати  чергового " завтра" 1 тод1 нас  з сержантом хапевнив голос  про найкращий розв*язок через адвоката" голосу".  Це вживило нову теч1ю в те застояне болото  1 ми з сином подалися на пошук адвоката. Через п1в години казку пр завтра нам старалась привити товста,неприв1тна,рижа, зухвала неприемна пляма на фон1 оф1сно1 ст1ни адвокатсько1 контори.

   -Знаете тепер так1 тяжк1 часи , що вам небачити журавля, необх1дно просто погоджуватися на синицю в руц1, переписати гольфа на свое 1м*я, або взагал1 залишитеся з н1чим... 

  -  Нас нараз1 ц1кавить не гольф, а зг1дно договору- пежо партнер 2005 року, або наш аванс! Коли ви уповноважен1 нам надати одну з цих речей ми булемо вдячн1, коли н1, то ми продовжимо складати перервану вами скаргу!

   -Я вам об1тцяю, що коли беруся за справи то завжди мо1 кл1енти задоволен1 !

   - Ми заберемо скаргу  в той же день . коли ви нам повернете  наше!

 Ми з сином переглянулись, та й п1шли у в1дд1лення, отримавши 1 в1д адвоката "завтрак."

Проходили день за днем, н1чого не зм1нювалось, та одного дня я вир1шив нав1дати "приятеля", котрий знову не в1дпов1в на дзв1нок. На територ11  працював лише старий механ1к, щось ремонтував ,як завжди ,та в цей день працював, як т1льки один раз в м1сяць- чекав на шефа, щоб отримати зарплатню( дивно, але механ1к 11 отримував). Тож я вир1шив також дочекатися доброд1я, наче 1 у мене  день оплати. Десь через годину б1ля мое1 машини зупинилось рено, зв1дки вийшла пара молодих людей ,португальц1в,  прив1талися з1 мною та запитали чи я теж чекаю шахрая. ???

    -  Так, чекаю шахрая, а ви також жертви його обману?

    -! не ми одн1,  таких уже набралось б1льше десятка, наск1льки нам в1домо. Ось п1д*1здить пан н1мець, котрий купив краденого опеля, 1 на трет1й день пол1ц1я зупинила, опель арештувала, а мужика затягали по допитах... А ось ще один- на рено -англ1ець, також не знайшов куди грош1 вкласти 1 в1ддав шахраев1, як 1 ми, до реч1.

   Це мен1 вже не нагадувало анекдот, тепер доказ мо1х довгих сумн1в1в був поруч 1 не один... Прибул1 вже встигли ран1ше познайомитися, тож стали в круг 1 д1лилися набол1лим на сп1льн1й англ1йськ1й, яку я не розум1в,тож тримався сам1тником. Та ось португалка крикнула:

     -Див1ться, так це в1н по1хав мерседесом , нав1ть не пригальмувавши, давайте хутч1ш за ним, бо ж вт1кае козел.

вс1 кинулися по авт1вках, а у мене колесо приспустило, тож 1 доганялки гратися було н1чим, та португальц1 наполягали- Давай з нами 1 поскор1ш!

Я закрив дверку1 свого авто1 вмостився на задньому сид1нн1  рено, хоча я 1 затримав пару, але ми рвонули швидше англо-н1мц1в, та все таки нас розд1ляло зо три авто. Для обгону 1х не було можливост1, а коли появлялась,то ж1ночка 11 швидко втрачала. Про1хавши зо два к1лометри ми вперлися в к1льцеву розв*яхку де в1дстали ще на десяток метр1в, та повернули у зворотн1й напрямок. Попри св1й стенд Раул проскочив без зупинки 1 т1льки набирав у швидкост1, сеньйора 1хала як волами 1 ми дали себе об1гнати ще одн1й авт1вц1. наша погоня ставала просто приреченою на провал,аж ось мерседес повернув з траси праворуч 1 ми скоротили в1дстань до тридцяти метр1в  завдяки семафору. Я просто не м1г не скористатися таким шансом- ще до зупинки вискочив  1поб1г через клумбу навперер1з мерседесу.

   -Прив1т ,Раул, де м1й пежо, я чекав до 18 .00 та вир1шив нав1датися особисто ,щоб тебе лишн1й раз не доп1кати,паркуй, виходь з машини 1 будемо по людськи говорити...

Лише я подумав що маю сказати, як в1н закрив в1кно,двер1, та вдарив по коробц1. Та перед ним ще одна машина чекала зеленого св1тла 1 мерин став укопаний. Цим я теж скористався 1 перейшов  вперед буферу машини. Мерс в1дкотив назад до упора, можливо зо п*ять метр1в, по зв1рячому заричав,пустив хмару диму 1 пороху з-п1д копит, та осатан1ло рвонув вперед. Що в1дбувалося з1 мною? не передам, не тому що забув, чи з переляку, а просто цьому пояснення не знажоджу 1 сам для себе на протяз1 року. Я- не самовбивця, мен1 хочеться жити, особливо добре жити, хочу любимим бути ,любити,  маю для кого 1 чого жити, тож пояснити, чому хоча б не спробував в1д1йти, чи в1дскочити з-п1д удару-на1зду, просто неможу.  Можливо я втомився в1дскакувати в1д небезпек, прогинатися в1д в1тру,Вклонятися не блискавицям , а панам 1 пройдисв1там, 1ти на поводу не бажань а страху, боятися всього на св1т1. що так чи 1накше може мен1 нашкодити,  чи звернути з  нам1ченого шляху... Досить! ! де той шлях яким мен1 судилося пройти ?Чи може на це в1дпов1дь даш Ти?  Я просто не в1дскочив 1 п1вторатонна машина у ввесь апор вр1залася мен1 в кол1на... Та щось наче мене п1дкинуло невидимою рукою 1 я опинився впертий руками в лобове скло з якого якось так плавно н1би спов1льненими кадрами мене н1жною хвилею розпластало на капот( теплий, наче л1жко кохано1, нагр1те перед довгою зимовою н1чкою. Трохи жорсткий матрац капота п1дстрибував п1д мо1м розпластаним т1лом  наче старався збудити мене з1 сну в який було провалився 1 я оч1 в1дкрив 1 помолився: - господи дай витримати мен1 це випробування, пройти до к1нця, непосив1вши, рук слабких не розц1пивши, не зомл1ти, уц1л1ти й жити! Т1ло мерина як наштовхнулось на ст1ну, скрикнувши тормозами... Мене ледь не од1рвало з мого лежака, ноги 1нерц1йно вилет1ли аж на зустр1чку, машина яка нею рухалась вчасно в1дсторонилась вб1к  1 тут мерседеса оговт1ло рвонуло з м1сця в черговий раз , а мо1 руки, як пружини пов1льно то згиналися, то розгиналися в1дпов1дно до кожного маневру бол1да в який я вчепився н1гтями , як кор1нням 1 уже прор1с в той капот вс1м сво1м еством, злився з ним воедино  та в1брував на одн1й хвил1- вправо,л1во , ривок, тормоз, Я дивився в безпристрасну маску( обличчям таке назвати  не в1зьмусь) вп1знавав в н1й свою смерть, чи то з1 сн1в, чи то .  як твердять буддисти з минулих смертей минувших ре1нкарнац1й,  Свердлив поглядом його з1ниц1 1 подумки душив за горло , щоб йому не стало сил втримати пелаль газу 1 кермо, можливо в1д тако1 асф1кц11 в1н швиряв мерином в ус1 боки, гор1ли п1дошви в1д тормозу й газу, оч1 мен1 роз*1дав 1дкий дим з1 щеплення ( машину Раул явно не любив, бо тут таки знущався над нею з ус1х сил ) шк1ра не руках мен1 раз попри раз п1дчищалася очищувачами скла, а капот-матрац не слухався хазя1на  1 не дивлячись на вс1 його спроби заставити п1днятись  не п1ддавався, д1яв з1 мною заодно, а моя задача-вижити. Та не загубити в польот1 на капот1- самольот1 ключ1 в1д машини, та вх1дних дверей  квартири( см1шн1 ж ми люди-  в*1зджаючи в рай бо1мося втратити шкарпетки).  Багато б я в1ддав тепер, щоб д1знатися як було моему перев1знику, що йому приходило на думку?  Я ж мр1яв, щоб все зак1нчилося, руки переставали слухатися, жили з кожним ривком. чи тормозом, наче виривали з кор1нням, а в голов1-вижити! Та мотор продовжував хижо ричати , як зранений тигр, часами здавалося. що захлинеться у сво1й власн1й лютост1. Тож ми продовжували змагатися за мое життя . Ус1 трое за мое одне життя ... Я , Раул 1 мерин. Я бо воно мое 1 мен1 воно подобалося, Раул бо немае нап1вчолов1ка-чужоземця тож немае проблеми, непотр1бно 1 краденого в1ддавати, б1льше того , можна вийти сухим з води  роз1гравши невинну жертву, на яку напали з п1столетом та загрожували життю, але яка вигода мерину, що в1н н1як не хот1в заспоко1тись п1д мо1м з1стражданим т1лом?  В момент. коли я втрапив на капот ще сонечко всм1халося на заход1, а тепер - глибока н1ч- т1льки фари шул1ками снують справа , зл1ва, сигнали зустр1чок розривають вуха на повних швидкостях 1 з жодного боку н1яко1 над11 на порятунок, один на один  з1 своею смертю, око в око . лише призма лобового скла, в1дстань подиху розд1ляе м1ж вчора 1 завтра???  Н1!  З1 мною Бог, В1н не м1г покинути мене, доручив Янголам, то вони мене п1дтримують крилами  всю дорогу, тож все буде добре, от т1льки зводить ногу...А якщо це не так, що буде з моею старенькою мамцею, ск1льки вона сл1з  вилила  лише через мое розлучення, через те , що онуки з мамою-нев1сткою втратили т1сний зв*язок,  Що як мене вживлять у цей чужинський для не1 з батьком асфальт,  як переживе це таткова принцеса-донечка, яка у цей час повинна повернутися з навчання в 1нститут1.  а я 11 не зустр1в, не нагодував теплим борщем  з пир1жками грибними...Чи ж нагодую. чи ще скажу , як я 1х люблю, як1 вони мен1 дорог1 з сином, хоча я 1 сварюся  1з ними часто , але ж то т1льки в1д велико1 любов1 ... Моя над1е-Наталю, я об1тцяв ще м1сяць назад огорнути тебе в об1ймах 1 не в1дпустити до к1нця дн1в сво1х , чи ж обн1му, чи вдасться до тебе д1статися через так1 випробування, що стали на шляху кохання? Де ти зараз ,чи думаеш хоча б про свого Ромчика, коли в1н бореться за життя, а разом за кохання 1 майбутне ??? Машини розл1талися по обидв1 сторони дороги, маневрували пом1ж дерев, перескакуючи рови-стоки, а мерин мчав у при1сподню. здавалося ц1лу в1чн1сть. - Чи у цього мерса бак н1коли не вичерпуеться, чом в1н не заглохне, Чому н1хто не випередить 1 не перекрие шлях, де та хвалена пол1ц1я , к1нець к1нц1в, з 1х в1деоспостереженням, тотальним контролем, невже те т1льки в американських ф1льмах, а тут сам на сам? Тож тримайся, тримайся , тебе Ромку люблять , ти багатьом потр1бен, тож ти зможеш!   Коби ж я зм1г хоч зубами вчепитися за якесь рятувальне к1льце, але як назло ан1 парашута , ан1 к1льця немае, тож чекати поки зак1нчиться пальне? Так  я зможу, я дочекаюся, а пот1м не сп1ткнуся, не злякаюся...

     Едгар кожного вечора до1зджав тридцять к1лометр1в до м1сця роботи. Робота ц1кава. весела, тож 1хав веселий бо знав що веч1р, як 1 завжди принесе масу задоволень. Ще б пак не кожен працюе в бар1 при казино, а 1менно туди у В1ламору в1н направлявся сьогодн1. До1хавши до перехрестя в Бол1кем1 Його зустр1ли сут1нки, тож вв1мкнув св1тло 1 аж рота прив1дкрив- оце так справи- к1но зн1мають, мужичок на капот1 мерина , як прапор на мачт1 у в1тряну погоду,  швидк1сть за в1с1мдесять .  а в1н як н1 в чому небувало, каскадер мабудь  ще той...

Та приглянувшись до под1й Едгар в1дчув  що щось тут не так:  камер не видно з жодного боку,  Мужичок щось кричить незрозум1ло, а вод1й не сцен1чно стараеться зв1льнитися в1д такого дивного пасажира. Та до всього  наражае на великий ризик зустр1чн1 машини 1 то не винятков1, а поголовно  вс1 п1дряд, п1др1заючи , р1шуче керуючи лоб в лоб, де т1льки чудом вдавалося уникати вод1ям фатальних з1ткнень  з*1зджаючи в кювети. або тормозити, даючи мерину зелену дорогу. Це вже не к1но 1 чолов1к набрав номер пол1ц11.  К1лька хвилин пояснень, запевнень що в1н не е наркоманом, чи п*яницею, ц1лком здоровий 1  1де на м1сце роботи , як 1 кожен день на протяз1 двадцяти рок1в. Коли розмову зак1нчив , зрозум1в . що можна скористатись камерою 1 нажав. 

     В один 1 той же час сигнал до пол1ц11 прийняли два чергових: один в1дд1лку Куартейри. другий Лоуле, узгоджувати д11 н1хто не став 1 в напрямку Бол1кема вирушили дв1 пол1ц1йн1 бригади. Хто  першим зустр1вся з порушником  те 1м в1домо, а я просто зрад1в проблисковому маяков1. як  р1дн1й неньц1, аж птах прокинувся в серденьц1. Сирена завила. коли страж1 порядку побачили зайнятий пасажиром капот 1 разом з тим почувся голос з репродуктора : - Вод1й мерседеса , зупинити машину припаркувавши на узб1чч1.

Мен1 здалося  . що порятунок  уже вв1йшов у двер1. та Раул зм1нив свою маску на крайню розгублен1сть. в1н явно не бажав такого завершення, тож 1 зупинятися не сп1шив. Але патрульна машина зупинивши весь рух помчала навздог1н 1 голос з динам1ка повторив... Мерседес розчаровано пурхнув 1 завмер в оч1куванн1 якогось дива. Я вже бачив  як до нас посп1шили пол1ца1 з обидвох бригад 1 просто розправив окривавлен1 пальц1 , на б1льше не ставало сил, бажання, та розуму... Хай тепер д1еться Божа воля. А за волею Божою котрись з пол1ца1в в1дкинув поли мое1 куртки  вивернув кишен1, облапав рукави, штанини, поглед1в за поясом . а тод1 розчаровано розв1в руками 1 промовив . що н1чого не знайшов... Чого ж ти шукав . вражий сину у мене, адже зброя котрою мене пов1льно. але вив1рено вбивали, то цей с1рий мерин з табуном конячок п1д капотом...А вод1й його , то прямий вбивця, що тут ще можна думати? Та н1! Комусь хот1лося думати по 1ншому.   На добавок цей наглий тип простягнув  апарат на вим1р вм1сту алкоголю 1 наказав дихнути...

       -Без св1дк1в  не буду. кличте людей он з вулиц1 нехай  будуть понятими, я вам не маю жодних п1дстав дов1ряти, п1сля такого прив1тання.  Моя вимога була врахованою  1 пара ц1кавц1в  вже сп1шили п1д1йти поближче, щоб розглед1ти це чудо природи , котре каталося на капот1, допоки його не зняли дв1 бригади пол1ца1в. 

        - Показник- нуль, цей ц1лком  тверезий, а ваш?

        - Наш також- нуль.

    -  Ми при1хали перш1, то ми забираемо справу до себе!

    -Н1, так не п1де, це наш кл1ент, беремо соб1, бо в1н по нашу сторону про1здно1 частини.

Тож мене  той неприемний  нахал передав молод1й , прониклив1й ж1ночц1- пол1цейськ1й, яка 1 розпочала д1знання, та зеленому 11 напарнику. П1д*1хала швидка допомога  пов*язали мене до фанери, погрузили 1 повезли в обласну нев1дкладну допомогу по дороз1  розпитуючи 1 протоколуючи х1д под1й, як1 мене на капот загрузили. чим б1льше часу проходило. тим тяжче мен1 ставало говорити, думати , та нав1ть 1 дихати, сили мене покидали б1льш стр1мко, н1ж з*являлися на капот1.П1сля в1дпов1дей на вс1 питання мен1 вручили як1сь папери, пов1домили . що в1дкрито крим1нальну справу, вже н1чим мен1 турбуватися, попрощалися  та п1шли , а я в1дчув р1зкий, проникливий б1ль в кол1нах, поясниц1, пересохло в рот1, що язик вже перестав  1 ворушитися, дихати стало н1чим, грудину затиснуло н1би в лещата, а район сонячного сплет1ння став як чорна дира , котра просто висмоктувала з мене енерг1ю  1 я просто в1дключився... Мене п1дкинуло, як ошпарило- в кишен1 продзвен1в телефон, нажав клав1шу 1 наче отримав в1там1нний укол :

    - Татку, прив1т де ти о ц1й пор1, вечерю я приготувала , а ти десь пропав, тебе п1дождати?

    -Н1. доцю, смачного , ви вечеряйте .  а я п1зн1ше буду. не чекайте мене, па-па, цьом доню, люблю Вас, смачного... !  скупа сльоза ковзнула моею неголеною щокою... Як би д1ти повечеряли сьогодн1 без тата? Як би вони , взагал1 вечеряли не взнавши , як тато 1х любить, коли б мерин  зупинився вже не при моему житт1?

  Чи то побачивши сльозу в мо1х очах. чи просто черга п1д1йшла до мое1 особи в лиц1 та т1л1 медсестри, та вона попередила,що 1демо на огляд до л1каря, для подальшого призначення процедур... Взялася за  воза-каталку 1 я продовжив свое хобб1 вже коридорами л1карн1 верхом на фанер1. Хтось знае хтось ще н1 та тут такий порядо прийому хворих: Кому вже гаплик-тому на зап*ястя приколюють червону стр1чку, кому ще до гаплика трошки мучитися- тому оранжеву, хто середньо1 тяжкост1- жовту,  симулянтам-зелену... Ось мен1 д1сталася оранжева стр1чка, тож на огляд мене повезли п1сля червоногвард1йц1в, коли фанера в мене в*1лася  пог1рше, поглибше за капота.  Зарулили в оч1кувальний зал , а там справжне пекло: бабки з поламаними ногами. мужики з  черепами, молодики з вивернутими челюстями..., вс1 стогнуть, ойкають , моляться й клянуть  в одночасс1, аж шерсть , як в1д електрошоку встае дибки по встому т1лу. Тут то знову мене п1д1рвало телефонним дзв1нком:



  -Прив1т з Укра1ни! Ну то ти вже в дороз1. бо щось мен1 неспок1йно якось на душ1, наче щось гряде , та нев1домо де.



 - Прив1т! Давай я тоб1 передзвоню, Наталочко. мен1 тепер незручно говорити, у мене зустр1ч.



Я в1д1мкнув моб1лку. але моя кохана не залишила без уваги той стог1н, виск , як1 розривали вуха 1 мен1... Трубка непереставала червон1ти  незважаючи на просьбу поговорити п1зн1ше. Можливо Д1вчина сприйняла все те за якусь орг1ю? ! я знову в1дпов1в.



   - Не переживай усе гаразд, дай мен1 п1в годинки 1 передзвоню...



    -Ти мен1 щось недоговорюеш я в1дчуваю серцем якийсь жах. а в трубц1 ще одне п1дтвердження тому, Чому б тоб1 не розпов1сти все? Чому?



   - Бо нема чого розпов1дати, просто машина мене штовхнула 1 мене забрали на медогляд, але я м1цний як криця.



  - Я так 1 знала ,  що щось та трапиться, ну де тебе ще понесло, зам1сть при1хати вже додому!

   -Все добре, цьом,па, мене до л1каря викликають! Завтра вже поговоримо,солодких сн1в



! насправд1 , вже знайома медсестра сп1шила мене закотити до л1каря, який оглянув пор1зи на руках, синяки на ногах, та вислухавши вс1 мо1 турботи, бол1 1 образи назначив на рентген везти одразу. Ось тут я влаштував  насправд1 фотосес1ю- у проф1ль 1 анфаз, вс1 ребра 1 суглоб, Бол1ло ж справд1-все в1д п*яток до макушки. не в1рити , скажу- капот вам -не 1грушка...А ще ось ця фанера , д1сталась печ1нок, не пристр1й а холера,  здоровий то б 1 той утратив тут св1дом1сть , а я лише прислаб ,лиш тр1шечки , натом1сть.                                    П1сля фотограф1й  мене знову викотили до загального коридора, подали стакан води на мою просьбу та вел1ли чекати на зключення спец1ал1ст1в. Я знову впав у в1дключку та через пару годин до мене нав1дався консил1мум з невеселим заключенням:  рентген показав зм1щення хребц1в позвоночника, як1 несум1стим1 з нормальним життям  тож необх1дна терм1нова операц1я.  Але немае прямих доказ1в , що це спричинено автомоб1льною катастрофою, скор1ше , як насл1док важко1 ф1зично1 прац1 впродовж довгих рок1в.   Тож потр1бно готуватися до оперативного втручання 1 чим скор1ше тим краще. Б1льше мен1 зможуть пояснити х1рурги та л1кар1, котр1 вестимуть л1кувальний процес у понед1лок, а так як согодн1 ще п*ятниця то потр1бно чекати, але 1 платити за палату 1 обслугу... Радост1 мен1 результати не принесли, а б1льш за все нехот1лося чекати до понед1лка у цьому пекл1 пон1вечених душ, поломаних к1сток, порваних т1л, повному бол1,  стону, та розпачу...Та я вже р1шив до ранку в1длежатися у л1жку( благо фанеру з мене зняли на рентген1) , а ранком по1хати забрати машину , що залишив б1ля стенду Рауля 1 додому. Та через п1в години зателефонував син, в1н повернувся додому за п1вн1ч 1 стурбований моею в1дсутн1стю вир1шив з*ясувати 11 причину.

   -Прив1т тату, ти де о ц1й пор1, щось може трапилося, допомога потр1бна?

   -Здоров! Все добре, все в порядку, але коли ти не випив н1чого алкогольного, то п1д*1дь в Фаро ,  забири мене .

  -Тож що трапилося? Щось з машиною, чи з тобою, кажи правду, щоб ми з сестрою тут не переживали, та признавайся ж чесно, що трапилося, де ти, куди 1хати? До л1карн1? Та у що ти вже там зум1в втрапити? !ду!

  Через годину син мене виводив наче п1двипившого з л1карн1 , отримавши в1д л1кар1в ряд настанов, рекомендац1й... Н1коли ран1ше я не бачив його таким стурбованим. 

   - тату, осторожн1ше, пов1льн1ше, не сп1ткнися бо темно, ковзко, Дай допоможу...

  -Та год1 мене п1д руку водити, н1чого мен1 не бракуе, просто втомився тр1шки, по1хали на к1льце чотирьох дор1г?

    -Н1 я тебе в1двезу додому у л1жко , а пот1м р1шатиму вс1 проблеми почергово!

   -А я кажу- до чотирьох дор1г  бо потр1бно забрати авто.

Додому ми п1д*1хали на обидвох автомоб1лях, коли вже пробуджувався новий день, сонце ось ось готове було народитися, пород1лля - н1чка робила останн1 потуги, аж окропила багряницею весь сх1дний край неба. Доця кинулася в1дкривати двер1

    -Ц1лий , неушкоджений, що сталося, н1чого не болить, а 1стимеш, чи чай зробити?

   -Д1точки мо1 р1дненьк1, я вас так люблю, що 1 передати не зможу, все з1 мною добре, але хочу в л1жечко...

Поц1лувавши доцю, пройшов у спальню, де 1 пробув ц1лу добу.                   

      Т1ло спочатку просто в1дключилося- перевтома взяла верх 1я спав без задн1х н1х  допоки м1г терп1ти наплинувшу п1сля в1дключки хвилю болей з перегрузки. Про таке знають добре , мабуть т1льки спортсмени, коли викладаються повн1стю досягаючи надвершин спорту, встановлюючи рекорди. завойовуючи золото ол1мп1ад...П1знав нарешт1 всю насолоду  чемп1он1в 1 я : т1ло розпадалося на молекули, неможливо стало лежати,сид1ти,ходити 1 нав1ть взяти ложку в руки... На кожен дотик я реагував , як на укол терновим в1нком, А з сухожиль рук, наче б то стоматолог виривае зв1дт1ля от1 зубн1 нерви, просто один за одним, без перерви.  Здавалося ,що цього мен1 не вдасться пережити...



    В  понед1лок зранку я вже витерпав чергу до с1мейного л1каря в районн1й пол1кл1н1ц1. П1сля к1лькагодинних тортур в приймальн1й мен1 нарешт1 виписали рецепт на обезболююч1 припарати, щось на зразок анальг1ну ! я пошкандибав до найближчо1 аптеки за порятунком. З кожним наступним днем я почувався краще, б1ль в кол1нах 1 спин1 повол1 в1дступала, серце також вгамувалося в1д пережитого стресу, тож я продовжував давати покази в к1лькох пол1ц1йних в1д1лках , та готуватися до подорож1 в Укра1ну. на об*1дки п1сля батьк1вського золотого юв1лею.



        Коли розмовляв з пол1цейськими, жоден 1з них не м1г мен1 пояснити, як так сталося , що у пар1 к1лометр1в в1д 1хньо1 контори, тим паче п1сля дек1лькох заяв потерп1лих про шахрайство, продовжувала функц1онувати торговельна структура, орган1зована, як вияснилося ран1ше осудженим за шахрайство, зг1дно  того в1дбувшим покарання у м1сцях позбавлення вол1, дек1лька раз1в  т1льки з мое1 подач1  обманувшого ц1лий пол1ц1йний в1дд1л, До того ж всього п1сля спроби вбивства  однн1е1 1з сво1х жертв обману, яка чудом вижила



 - Залишаеться на вол1, без опису, припинення любо1 д1яльност1 з майном( рухомим 1 нерухомим)...



     - Чому в1н до цих п1р  не в тюрм1, на д1знанн1, не в1дсторонений в1д можливост1 замести сл1ди, збанкрут1ти к1нець к1нцем?



     - Ми не маемо права до суду затримувати п1дозрюваного, допоки суд не встановить правом1рно вину!

      -А як же я, верениця вс1х 1нших ошуканих, голодних та голих з його вини, а може б1льше з вини безд1яльност1, безконтрольност1 влади, пол1ц11 як такого соб1 органу контролю?



     -Ми передаемо справу в суд , тепер вс1 питання вир1шуватимете у згод1 з законом, через судову систему,ваша справа потребуе терм1нового розгляду  в зв*язку 1з тяжк1стю злочину, але вона в суд1 не едина, допобачення, удач1..



   -Дякую, цей суд самий гуманний суд який мен1 довелося зустр1чати.



Не почувши про жодн1 рамки розгляду справи( п1в року, р1к, в1чн1сть), я в1дбув з Португал11.



  Пров1давши батьк1в, погостювавши у кохано1, в1дпочивши душею п1сля тривалих негаразд1в через два м1сяц1 отримую листа выд донечки-Ксюш1 про виклик в крим1нальну кл1н1ку, до доктора -крим1нал1ста для встановлення степен1 пошкоджень, чи щось у цьому план1...Тож з1бравши чумайдана вирушаю на ком1с1ю.



  Прийом ж1ночки середн1х л1т не видався н1 крихти прив1тним 1 проникливим.



Сухо оглянула, подивилася заключення л1каря п1сля на1зду, сухо запитала , як я себе почуваю 1 на в1дпов1дь . що стягух часто сухожилля на руках р1зко вказала. що у протокол1 огляду е скарга на поясницю 1 кол1на, а руки то вже  наче видумка ...



    Мен1 в цьому випадку не прийшло н1чого кращого в голову, як побажати 1й для повного в1дчуття  реальност1, мо1м випадку, найближчим часом  покататися на капот1...



  Ще доктор здивувала мене тим, що в1дказалася писати заключення про м1й стан . так як в1дсутне заключення нейролога... Тут я взагал1 м1г т1льки стиснути плечами- черга на обстеження вс1х хворих 1 таких , що потребують консультац11 в1дставала на три роки, 1 хоча мене записали туди к1лька м1сяц1в тому, ще як м1н1мум два роки мен1 прийдеться оч1кувати на такий дорогий подарунок...Тож я знову став в1льним на невизначений терм1н  1 повернув лиж1 вкотре у сторону Буковелю.Пройшдо ще зо три м1сяц1 1 вже моею справою зац1кавилась сама  пан1 прокурор. Визвали мене в письмов1й форм1 тож прийшлося посп1шити 1 в1дбути в тепл1 кра1 через сн1гов1 замети, бурев11 Карпат, Альп, та проливн1 дощ1 середземномор*я...



    Розмова з прокурором нагадала огляд у л1каря- крим1нал1ста, х1ба що т1льки зовн1шн1сть красив1ша, молодша та приемн1ша. !1 ч1тк1 запитання вимагали ч1тких в1дпов1дей. в силу мого незнання мови я тормозив, збивався, мен1 здавалося, а чи вона насправд1 старалася мене заплутати в питаннях-в1дпов1дях, через це недорозум1ння я було чуть не з1рвався 1 не звинуватив 11 в предвзятост1 1 корупц1йност1, тим паче . коли вона пов1домила, що потр1бно 1й до справи передати вс1 ориг1нали домовленостей, заяв 1 тому под1бне я було запротестував, та втручання сина, як пом1чника - перевочика розв1яло недомовленост1. В1н пояснив прокуроров1. що вона занадто сп1шить у в1дношенн1 до чужоземця, що я не усп1в усв1домити 11 швидку поверхову тактику, хочу викласти вс1 под11 посл1довно та зрозум1ло... Тож на прик1нц1 опитування ми . начебто стояли по одну сторону барикад( у всякому раз1 мен1 щиро в це хочеться в1рити). Але при прощанн1 ми з !ллею не змогли почути ,хоча б приблизно1 дати судового зас1дання, або чогось леда би ц1кавого. Знову погрузилися в морок тупого оч1кування на незв1даний терм1н.                     

      Та м1сяць не пройшов без рад1сно1 зв1стки- мен1 жертв1 1 жебраков1 соц1альна служба вид1лила безплатного адвоката ( вс1м в1домо  що безоплатне т1льки в мишоловках, тож я налаштувався вже повн1стю на КАТА).  На один з дощових дн1в нам адвокат призначила зустр1ч для  ознайомленням з кл1ентом та матер1алами справи, от ми знову з !ллею, щоб б1льше зрозум1ти та пояснити нав1далис в адвокатську контору:                   -Доброго дня, я- Роман Ваш кл1ент у справ1 на1зду на перехрест1, та 7400 метр1в тортур на капот1 мерседеса,  як знаряддя вбивства...            

   -Доброго дня, проходьте, присядьте. Дайте мен1 хвилинку, щоб опам*ятатися в1д почутого.  Я живу в район1 чотиртох дор1г 1  у нас там вже р1к ходять легенди про вершника на капот1, але  кожен сприймае це по р1зному, хто як  казку, жарт, жахливу страшилку, а мен1 випала карта з вами познайомитися в ход1 захисту 1нтерес1в у суд1, мен1 просто це видаеться сном...



 - Тод1 можете мене ущипнути, коли н1- то я ущипну Вас.                                   

  -Я насправд1 не розум1ю. як вам вдалося п1сля такого жаху уц1л1ти, вижити 1 жити, та ще 1 жартувати не в1дучилися?                                        

-То я т1льки що на капот1  1 засво1в урок хороших манер та жарт1в, а до того  не було такого гарту... ! тут я вкотре пов1дав пан1 Тан1 1стор1ю, яку 1 сам не знаю  як пояснити для самого себе, та вона мала м1сце в моему житт1, тож д1люся нею 1 з ус1ма Вами,шановн1 читач1.



       Таня- ж1ночка рок1в тридцяти, симпатична, чутлива, прониклива, як н1хто 1нший з ким довелося перес1катися у ц1й весел1й справ1 ловила кожне слово, просила перерв раз по разу, щоб занотувати найважлив1ш1 детал1, робила висновки, просила продовжити, поринала в розпов1дь з головою, часом 11 красиве личко перекошувалось в гримас1 жаху, або жалю за мене б1долаху... Коли розпов1дь про на1зд було зак1нчено я попробував розбудити в молодому адвокатов1 кар*ерний. як мен1 видаеться 1нтерес:                                                                       -Пан1, Таню, Я бачу цей судовий процес не у вузькому пол1, що ми боремося проти Рауля С1мо1ша- шахрая, злод1я, потенц1йного вбивц1 через св1й шкурний 1нтерес, а в широкому русл1 , де недосконала державно-правова система допустила таку н1шу-можлив1сть самого злочину при здавалося б тотальному контрол1 пол1ц11, ф1нансово- податково1 системи та тому под1бних служб, а як приклад 1х могучост1 у мене появився не один доказ на власних руках, та плечах 1 ось Вам мо1 факти, лише боюся, що у Вас не вистачить терп1ння, або часу у все це вникати  та оп1сля ще й розбиратися з тим.                                                

  -Я готова вислухати з абсолютним терп1нням, бо зважаючи на Вашу терпим1сть впевнена, що це того варто.















  -Тож я Вас поведу в далеке минуле: в 2006 роц1 м1й тепер1шн1й автомоб1ль Ровер-414, було викрадено вноч1 з повним баком пального. Зв1сно я звернувся у пол1ц1йний в1дд1л з заявою, але результату одразу не було,  т1льки через дек1лька м1сяц1в машину було виявлено на одн1й 1з стоянок Фару, побитою та обкраденою з най ц1нн1шого ...Та поки 11 не знайшли то я придбав старого С1троена ВХ на якому покатався б1ля половини року, поки не повернули Ровер. Ос1нню ( на ск1льки пам*ятаю того ж) 2006 року я звернувся до п1дприемця Роджер1о з п1дприемства "Роджер1о та Мануел" щоб вияснити , чи 1хня ф1рма зможе прийняти старий автомоб1ль з метою зняття з транспортного обл1ку,надавши мен1 ряд документ1в про легальн1сть тако1 д11.  На що отримав позитивну в1дпов1дь, п1сля чого евакуатор дано1 ф1рми забрав С1троен з стоянки б1ля квартири, оплативши мен1 прем1ю в 25 еврота видавши декларац1ю про взяття авто для переробки в металобрухт. Н1чого не викликало б1ди та п1дозр. але при першому ж в1дв1дування служби реестрац11 авт1вок



 Мен1 в1дмовили в провадженн1 процесу так як дана декларац1я не надае п1дстав для зняття з обл1ку! На запитання в служб1 МТТ квал1ф1кованого спец1ал1ста:  Що ж мен1 тепер робити, без машини, з фальшивим, чи нед1ючим клаптем паперу, до кого звертатись, як поступити?  У в1дпов1дь банальне португальське:  -Я не знаю, чекайте , можливо щось 1 зм1ниться, а сьогодн1 право утил1зац11 старих авт1вок мае т1льки ф1рма " АМБ!ТРЕНА"допобачення...Та я об1йшов ще ряд под1бних фах1вц1в, отримав 1дентичн1 в1дпов1д1-Не знаемо, закинув це невдячне д1ло в довгий ящик, та  сьогодн1  п1сля року проживання в Укра1н1 податкова служба , через с1м рок1в виписала рахунок за неуплату транспортного збору, та штрафу за несвоечасну його ж неуплату.Неначе б то по бл
ID: 379544546, Visits this month: 17
, Replies:
The reply rate shows the ratio of incoming messages to replies. If the reply rate is low, it means that the user rarely replies. If it's high, the user is much more likely to reply.
Erotic photo

Photos that have been marked as «erotic» can only be viewed by users who have agreed to view erotic content. You can read more about this and change your preferences in the section «Settings».

If you mark a photo as «erotic», it will only be visible to users who have agreed to view erotic content. You can read more about this and change your preferences in the section «Settings».

OK

Search not available because you have deactivated «your profile participation in search». To remove limitations you must

Service payment is successful

The service will be activated shortly.
OK

An error has occurred.

Refresh the page and try again in 5 minutes
OK