НЕСТИ СВІЙ ХРЕСТ

Як довго йти! Попереду тривоги -

Знов треба битися і жити у борні.

Насправді ж - тільки стелиться дорога

І добре - мати каганець в пітьмі.



Цей промінь світла оживає у душі,

Він світить вірою, він завжди із тобою

Навіть тоді, коли ти на межі,

Коли душа наповнена журбою.



Як важко йти крізь терня до зірок,

Нести свій хрест крізь сльози і страждання,

Коли спливаєш кров'ю кожний крок

Й життя твоє - як вітру поривання.



Все треба витерпіть і витримать, знести,

І пережити, добре вивчивши уроки,

Щоб йти, і дихать, жити і вести,

Щоби прибуть у визначені строки.



Тебе чекають, також і мене

На трапезу в зневаженого Бога:

Лиш там цей сум назавжди промине,

Тоді перепочити буде змога.



(із власного доробку)