НЕСТИ СВІЙ ХРЕСТ
Як довго йти! Попереду тривоги -
Знов треба битися і жити у борні.
Насправді ж - тільки стелиться дорога
І добре - мати каганець в пітьмі.
Цей промінь світла оживає у душі,
Він світить вірою, він завжди із тобою
Навіть тоді, коли ти на межі,
Коли душа наповнена журбою.
Як важко йти крізь терня до зірок,
Нести свій хрест крізь сльози і страждання,
Коли спливаєш кров'ю кожний крок
Й життя твоє - як вітру поривання.
Все треба витерпіть і витримать, знести,
І пережити, добре вивчивши уроки,
Щоб йти, і дихать, жити і вести,
Щоби прибуть у визначені строки.
Тебе чекають, також і мене
На трапезу в зневаженого Бога:
Лиш там цей сум назавжди промине,
Тоді перепочити буде змога.
(із власного доробку)